17. Економічне виховання

З трудовим вихованням тісно пов'язане економічне ви­ховання.

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є еко­номічна свідомість — знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності вироб­ництва, перебудови його структури, вдосконалення ви­робничих відносин, системи управління та методів госпо­дарювання. Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничо­го процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає за­гальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мис­лення — здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Економічному життю людини властиві такі соціальні почуття, як колективізм, господарність, відповідальність, обов'язок та дисципліна. Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльнос­ті: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Особлива актуальність економічного виховання зумов­лена тим, що кожна людина стикається з проблемами еко­номіки у професійній діяльності і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових зав­дань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповід­ними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефектив­ності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя пе­редбачає: планування та організацію особистого бюдже­ту, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцін­ку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільно­го часу та ін. Кожен громадянин як морально вихована людина повинен бережливо і по-господарському ставитися до природи, народного надбання, активно вивчати й ос­мислювати економічну політику держави.

Зміст економічної освіти та виховання учнів загально­освітньої школи визначений навчальним предметом «Ос­нови економічних знань», що вивчається в 11 класі. Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б нелогічно. Тому «Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка» запропоновано чотирирівневий підхід, що пе­редбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в ліній­но-циклічній структурі курсів:

а) нульовий рівень — 1—4 (1—3) класи. Цей рівень вивчення економіки розрахований на початкову школу. Діти отримують початкові уявлення про навколишнє економічне середовище, у них формуються первинна економічна культура та грамотність. У цьому віці передбачено вивчення основних економічних понять, з якими діти стикаються у повсякденному житті, навчання дітей умінню робити вибір та оцінювати його наслідки для себе і для своєї родини, друзів, формування почуття відповідальності за прийняті рішення.

На цьому етапі вивчення економіки може здійснювати­ся на окремих уроках та інтегровано;

б) перший рівень (4—7 класи) вивчення економіки передбачає послідовне розширення кругозору учнів, подальше вивчення економічних понять, нагромадження нового досвіду у прийнятті економічних рішень, висвітлення зв'язків між людиною (дитиною), сім'єю, державою за ринкової економіки.

У 5 класі доцільно почати формування первинних уяв­лень про родинну економіку: доходи і витрати сім'ї, дже­рела доходів (заробітна плата, стипендія, дотації); про роль родини в суспільстві, економічні зв'язки родини з ін­шими суб'єктами ринкової економіки тощо. У 6 класі — вивчати економічні умови міста (села), регіону, в якому живе дитина. З цією метою учнів слід ознайомити з еконо­мічними потребами міста (школи, лікарні тощо), з діяль­ністю таких ланок виробництва, як завод, фабрика, фер­ма, а також з потрібними регіону професіями. У 7 класі діти засвоюють елементи національної економіки, зна­йомляться з функціями держави, деяких ринкових інсти­тутів (банків, страхових компаній тощо);

в) другий рівень (8—9 класи) вивчення економіки. Спрямований він на вивчення економіки на рівні систематизованого підходу до набуття знань про економічні поняття, категорії. Цей вік найсприятливіший для засвоєння основ підприємницької діяльності, малого бізнесу. Водночас учні можуть отримати певні професійні орієнтири. Економічні основи у 8—9 класах охоплюють вивчення ключових економічних законів та концепцій, розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, набуття вмінь і навичок застосування здобутих знань для аналізу різноманітних подій економічного життя, набуття досвіду роботи з економічною періодикою;

г) третій рівень (10—12 класи) вивчення економіки. Він завершує формування економічної освіти на загаль­ноосвітньому рівні. Учні повторюють і поглиблюють ви­вчений матеріал, розглядають не з'ясовані раніше кате­горії та закони. Маючи уявлення про універсальні еконо­мічні поняття та концепції, в цьому віці учні можуть ефективно вивчати основи менеджменту, елементи мар­кетингу тощо.

Економічна освіта та виховання в 10—12 класах по­винні забезпечити поглиблене засвоєння універсальних економічних категорій і законів, набуття досвіду роботи зі спеціальною економічною літературою, навичок робити економічно обґрунтовані висновки, досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар'єри, наукової діяльності тощо.

У процесі економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби.

Матеріальні потреби, як і духовні, мають тенденцію зростати. Задоволення їх потребує від особистості високої активності. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними.

За відношенням до дійсності потреби можуть бути реальними та ілюзорними. Реальні потреби можуть бути за­доволені, ілюзорні є наслідком неадекватного відображен­ня в думках людей їхніх прагнень. Великої соціальної шкоди заподіюють спотворені (гіпертрофовані) потреби окремої особи чи соціальної групи (потреби в наркотиках, алкоголі та ін.).

Важливими передумовами економічної підготовки під­ростаючого покоління є:

— високий рівень економічної компетенції керівників і вчителів школи, батьків;

— залучення учнівської молоді до суспільно корисної, продуктивної праці, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки й організації виробництва у процесі пра­ці, на уроках, факультативах, під час екскурсій, краєзнав­чих пошуків;

— прищеплювання учням вміння раціонально вести до­машнє господарство, економити матеріальні цінності і час;

— дотримання режиму економії у сфері матеріального виробництва і обслуговування.

Економічне виховання здійснюється передусім у про­цесі вивчення основ наук, зокрема, основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання. На уро­ках математики учні розв'язують задачі економічного змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють вико­ристання у виробництві досягнень науки і техніки.

Класний керівник здійснює економічне виховання, за­лучаючи дітей до праці із самообслуговування, ремонту об­ладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету, обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми, виробничих екскурсій, зустрічей з працівниками підприємств, до економічних відносин у школі та вдома.