11. Статеве виховання і підготовка до сімейного життя

Актуальність статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвит­ком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізна­ності неповнолітніх у статевій сфері, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинніс­тю на статевій основі, поширенням порнографії, що руй­нує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостат­ній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що нерідко спричи­нює розлучення.

Статеве виховання — складова загального процесу виховної ро­боти школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

У статевому вихованні насамперед необхідно врахову­вати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емо­ційна основи сексуальності — сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шу­кають розгадку секрету дітонародження, таємниці мате­ринства.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інте­рес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Ве­лику увагу представники обох статей звертають на вторин­ні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками й жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність вважати вторинні статеві ознаки перевагами зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка. У цей період починають формуватися чоловіча і жіноча пси­хологія, статевий потяг породжує відповідні думки, інте­рес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорос­лих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому акті. Це можуть бути різ­ні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вель­ми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилеж­ної статі й закоханістю. На цю пору припадають завершен­ня первинної соціалізації, громадське становлення особис­тості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зро­зуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно вибудовувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

Статеве виховання дітей, за словами Г. Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: «...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стрима­ності... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а роз­клад родини — до розкладу держави». Важливо зосереди­ти увагу дітей на формуванні моральних «гальм», які б за­побігали відхиленням від норми у статевій поведінці, а та­кож на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між ста­тями, унеможливлювало статеву розпусту. Передусім не­обхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жі­ночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в під­готовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче вихо­вання» (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихо­ванню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дів­чата мають отримати «жіноче виховання». При цьому стро­гість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. «Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок — це, на наш по­гляд, одне з найважливіших завдань формування людини».

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх ді­тей, а не лише представницю біологічно протилежної ста­ті. Самоповага й повага до протилежної статі є важливим моральним чинником, який регулює взаємини між статя­ми. Досить продуманою і делікатною має бути виховна ро­бота в підлітковому віці, оскільки дівчата швидше дозрі­вають статево, що змінює їх стосунки з хлопцями. За не­сприятливих педагогічних умов це може позначитися на їх ставленні до протилежної статі в майбутньому.

Доцільним є і серйозні бесіди (окремо з хлопцями і дів­чатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці — з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати «статеву мораль». Приводом до них можуть бути цинічні розмови, підвищений інтерес до чу­жих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне став­лення до закоханих пар, легковажна дружба, неповага до представників протилежної статі.

Виняткове значення у статевому вихованні має форму­вання у хлопців і дівчат відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього по­чуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне ста­теве життя може спричинити трагедії майбутньої сім'ї.

Особливо актуальною проблемою, яку має враховувати статеве виховання школярів, є стрімке поширення СНІДу. їх необхідно ознайомлювати з ризиком зараження цією хворобою під час статевих стосунків; через взяті у вірусоно­сія біологічні препарати; від зараженої матері (дитині). Во­ни мають знати і перебіг хвороби, її симптоми і наслідки.

Паралельно повинна відбуватися загальносоціальна, моральна, психологічна, правова, господарсько-економіч­на й естетична підготовка молоді до сімейного життя.

Загальносоціальна підготовка до сімейного життя пов'язана з вихованням правильного розуміння дорослос­ті, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особ­ливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства. Одночасно відбувається формування у школя­рів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань, бережливо ставитися до свого здоров'я, піклувати­ся про здоров'я інших, вести тверезий спосіб життя, усві­домлення важливості виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (добро­ти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти ін­шу людину, вірності та обов'язковості); гідності у міжста-тевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, спожи­вацтва, байдужості тощо). Не менш важливе ознайомлення дітей з вимогами, яким повинна відповідати кожна стать, правилами подружнього життя, культурою та етикою пове­дінки в сім'ї та організацією досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка до сімейного життя покли­кана сформувати спрямованість на іншу людину, розумін­ня її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, здатність помі­чати переживання іншої людини, психологічно підтриму­вати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб парт­нера, поблажливість, адаптивність, здатність поступати­ся. Цій меті підпорядковано і розвиток психологічної при­вабливості особистості, її здатності до контактів з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати. Для цього учнів ознайомлюють з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапа­ми досягнення подружньої сумісності, умовами гармоніза­ції сімейних стосунків. Водночас вони виробляють у собі розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готов­ність долати конфліктні ситуації у міжстатевих стосун­ках, а також навички саморегуляції, зняття стресів, само­контролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка до сімейного життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімей­ного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки под­ружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і діть­ми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а та­кож причини, правові основи, соціальні, економічні, пси­хологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених. В останні роки їм розкривають особливості шлюбного контракту й адекватного ставлення до цього правового акту. Не варто обходити увагою і поло­ження кримінального права щодо кримінальної відпові­дальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконного здійснення абортів, зґвалтування, розбещен­ня неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті непри­родними способами.

Господарсько-економічна підготовка до сімейного жит­тя покликана виробити психологічну установку на необ­хідність ведення домашнього господарства, домашньої пра­ці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу. Важливо, щоб учні отримали необхідну інформацію про раціональну організацію домашньої праці, планування сімейного бюджету, виховували в собі ощадли­вість, економність.

Естетична підготовка до сімейного життя спрямо­вана на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і культуру міжстатевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьо­му), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому мі­ри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироб­лення навичок раціональної організації дозвілля та відпо­чинку.

У процесі підготовки до сімейного життя молодь має опановувати знання щодо попередження кризових ситуа­цій в сім'ї, особливо на початку подружнього життя. Най­частіше чвари між чоловіком і дружиною зумовлюють:

1.  Незадоволена потреба рівності, оскільки кожен
партнер хоче домінувати, вирішувати всі важливі сімейні
питання.

2.  Неадекватна самооцінка одного чи обох з подружжя.

3.  Незадоволена потреба у спілкуванні.

4.  Несумісність партнерів. Вона може бути наслідком різних умов проживання, перебування під впливом різ­них колективів, сімей, що формує протилежні життєві цінності.

5.  Недоліки і дефекти виховання, які породжують спо­живацтво, егоїзм, надмірну критичність.

6.  Нерівномірний розподіл обов'язків.

7.  Незадоволені матеріальні потреби. Як свідчать дослі­дження, незгоди в сім'ї часто (42% випадків) породжує го­нитва за грішми.

8.  Порушення сімейної етики (найбільше проявляється у зраді й ревнощах).

9.  Незадоволення сексуальних потреб.

10. Різне ставлення до виховання дітей.

11.  Несправедливе ставлення до родичів шлюбного
партнера.

Статеве виховання школярів передбачене і в навчаль­них програмах з різних предметів. Уже в молодших кла­сах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти пізнають, що таке сім'я, права і обов'язки у ній, взаємодо­помога, сімейні традиції, материнство і батьківство, стате­ві відмінності в природі та суспільстві, розподіл обов'язків під час виконання роботи, чоловічі й жіночі професії. Ви­вчення навчальних предметів у середніх і старших класах дає широкі можливості для поглиблення й розширення цих знань учнів. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уяв­лення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в жит­ті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особис­того й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногам­ного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законо­давства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та ди­тинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони отримують уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і неста­теве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні стате­ві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкульту­ри не лише сприяють формуванню фізичних якостей осо­бистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей, послаблюють передчасний статевий потяг, пе­реключають гормональну активність статевого дозріван­ня на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Шкільний компонент базового навчального плану пе­редбачає вивчення в 10 класі курсу «Етика і психологія сі­мейного життя», який систематизує, поглиблює і допов­нює набуті учнями під час вивчення інших предметів знан­ня зі статевого виховання.

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносина­ми (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань і відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в між-статевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної ста­ті, виконання громадських доручень, організація турис­тичних походів, шкільних свят, спільне дозвілля тощо).

Особливе місце у статевому вихованні належить роди­ні, де дитина щодня знайомиться з різноманітними взірця­ми і формами поведінки батьків у різних ситуаціях. Най­важливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сек­суальне виховання, формування досвіду нестатевої любо­ві, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Ма-каренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле став­лення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайни­ми, замкненими, позбавляє дорослих можливості благо­творно впливати на їхню психіку і поведінку.

Ефективність статевого виховання учнів залежить від дотримання таких умов:

— необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігти формуванню у них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві сто­сунки між людьми;

— обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків;

— диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;

— використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя, не зловживаючи ілюстраціями з тво­рів мистецтва, оскільки це може скласти враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи кіно;

— дотримання принципу, за яким готувати учнів до сі­мейного життя успішно можуть лише компетентні вихова­телі, чиї життєві принципи не розходяться з декларовани­ми, яким діти довіряють і яких поважають.

Якими б системними, цілеспрямованими й результа­тивними щодо цього не були виховні впливи, важливо про­будити в дитині прагнення до самовиховання, опанування культурою шляхетної статевої поведінки у найрізноманіт­ніших життєвих ситуаціях.