Четверг, 12.12.2024, 05:54

Приветствую Вас Гость | RSS

     

12. Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності

Життя вимагає від людини високої дисципліни і вико­навської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.

Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у вико­нанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни пра­ці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому ви­конанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунту­ється вона на сформованості в учнів таких рис:

а) дисциплінованість — прагнення й уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;

б) обов'язковість — усвідомлення особистістю необхідності дотримання суспільних і моральних норм, підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;

в) відповідальність — якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. За її відсутності не можна про­вести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом виховання школя­рів, сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та вчинків.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відпові­дальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до вико­нання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно по­діляти правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотри­мання інших залишається непоміченим. Відповідну робо­ту слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне вико­нання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб до­помогти школі у виробленні в учнів якостей, передбачених цими правилами, батьки мають знати їх, володіти елемен­тарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.

Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебуван­ня учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що навіть наймолодший учень — це вже громадянин, наділе­ний певними правами і обов'язками. На жаль, учителі мо­лодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. У такому разі в учнів виховується бездумний послух або зух­вала непокора. У середніх і старших класах окремі вчите­лі надмірною суворістю, прямолінійністю суджень нерідко пригнічують інтереси школярів, породжують небажання йти до школи. Невсипущий контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів, викликають роз­дратування, грубість, непокору.

Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзич­ливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припус­катися помилок у поведінці через обмежений життєвий досвід. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі по­милки і вчить неповнолітніх поведінки в складній життє­вій ситуації.

Велика роль у дисциплінуванні учнів належить шкіль­ному режимові, який, за твердженнями А. Макаренка, ви­конує свою виховну роль лигне тоді, коли доцільний, точ­ний, загальний. Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності учнів у школі й удома проду­мані та педагогічно виправдані. Точність режиму виявля­ється у відсутності відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Точність передусім повинна бути влас­тива педагогам, тоді вона передається дітям. Загальність режиму є свідченням його обов'язковості для всіх членів шкільного колективу. Стосовно педагогічного колективу ця риса виявляється в єдності вимог, які педагоги висува­ють до вихованців. Кожен вихованець повинен чітко уяв­ляти, як він має діяти, виконуючи певні обов'язки. Такий режим сприяє розвиткові в учнів здатності керувати со­бою, корисних навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей.

Важливе місце у привчанні учнів до належної поведін­ки в школі та за її межами належить контролю за їх пове­дінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично за­пізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки уч­нів, у яких директор або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують випадки грубого порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а та­кож виховні впливи, які було застосовано до них, і резуль­тати цих впливів. Це допомагає педагогам своєчасно аналі­зувати стан дисципліни в учнівському колективі, наміча­ти і вживати заходів щодо його поліпшення, детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх сім'ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів, виявляти недоліки виховної роботи школи й удос­коналювати її. Ведення журналу обліку поведінки сприяє конкретизації індивідуальної виховної роботи з учнями, схильними до порушень норм моралі та права. У деяких школах замість таких журналів ведуть спеціальну карто­теку на учнів-правопорушників.

Перешкоджають вихованню дисциплінованості учнів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на недисциплінованість, вони виховують у не­повнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певно­му етапі виховання учневі починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчи­нок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, ос­кільки в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це кожен випадок по­рушення правил поведінки слід детально аналізувати й да­вати йому відповідну оцінку.

У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоден­ник. Педагог повинен вимагати від них акуратного веден­ня щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, чергування в їдальні, ставлення до товаришів, дорослих.

Систематичний контроль за поведінкою учнів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дис­ципліни. Особливо потрібен він дітям, у яких сформува­лися негативні звички, оскільки створює умови для ви­роблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріп­лення негативних. Проте це не означає, що треба весь час контролювати учнів, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх «виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини, це не сприяє до­триманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що вони «невиправні». Контроль повинен бути тактовним, щоб учень відчував повагу до себе як до особистості.

Зовнішній контроль певною мірою є примусом до пози­тивної поведінки. Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки настільки засвоєні, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх, часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку педагогів чи колекти­ву учнів можна уникнути, то від власної совісті важко схо­ватися. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутріш­нього контролю за поведінкою вихованців, навчити їх «ро­бити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не діз­нається».

У вихованні взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення має правильний тон і стиль діяльності учнівського колективу. Якщо панує життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба, почут­тя власної гідності кожного члена колективу, виховання учнів дається легше.

Дієвою є профілактика конфліктних стосунків і запобі­гання негативним вчинкам. Порушення дисципліни і ви­мог шкільного режиму найчастіше трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо вихован­цеві нічого робити на уроці чи в майстерні, якщо не органі­зовано його дозвілля, він намагатиметься чимось заповни­ти свій вільний час, організувати його по-своєму, не зав­жди розумно.

До порушень шкільного режиму учнями призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занед­баними дітьми. Помилки в роботі з ними спричинені тим, що педагоги не розкривають мотивів їх негативної пове­дінки, знання яких дає змогу ефективніше будувати ви­ховну роботу з ними. Якщо вихованець, наприклад, пога­но поводиться через відсутність перспективи, байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога має бути спря­мована на формування в нього віри у це майбутнє, в мож­ливість досягти його власними силами.

Школа багато втрачає у вихованні свідомої дисципліни через те, що не завжди дотримується суворої регламентації життя та діяльності учнів, а саме вона, за словами А. Ма-каренка, «...повинна з першого ж дня поставити перед уч­нем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства, озбро­ювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що не похва­лять». Це регламентування має узгоджуватися з правами і обов'язками школярів, передбаченими Законом України «Про освіту». Учням створено всі умови для навчання і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно і свідомо виконувати свої обов'язки. Повага учнів до закону по­лягає у свідомому дотриманні правил поведінки, дисцип­лінованості, боротьбі з порушеннями шкільного режиму, допомозі педагогічному колективу в організації навчаль­но-виховного процесу. Вони мають глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання — не лише їх особис­та справа, що їх громадянський обов'язок — сумлінно вчи­тися, зразково поводитися, стримувати інших від недо-стойних вчинків.