8. Вибір методів навчання

 

Методи навчання в школі відповідають освітній і ви­ховній меті, змістові освіти. Вони налаштовують учителя на виховування всебічно розвинених людей, які б мали широку освіту й свідомо використовували свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги заслуговують методи, що потребують від учнів свідомо­го підходу, активності, самостійності й творчості у на­вчально-пізнавальній діяльності. Загалом методи навчан­ня залежать від загальної мети освіти та виховання.

Процес навчання в школі визначається системою ди­дактичних принципів, що випливають із його закономір­ностей. Дидактичні принципи слід враховувати й під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель по­винен поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність та активність і свідомо засвоювали його.

Вибір методу значною мірою залежить від навчальної дисципліни. Окремі методи успішно використовують у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін (пояснення, бесіда, робота з книгою), інші — лише певної групи пред­метів (лабораторні заняття проводять переважно з фізики, хімії, біології). У кожному конкретному випадку вчитель вирішує, який метод найефективніший на уроці. Обираю­чи його, вчитель передусім повинен враховувати тему, ме­ту уроку. Якщо на уроці хімії планується розкриття змісту нової теми, можна використати методи розповіді, бесіди, демонстрування досліду; на уроці закріплення набутих знань і застосування їх на практиці доцільним є метод вправ. Це свідчить, що мета уроку, завдання, які вирішу­ватимуться на ньому, відіграють вирішальну роль у виборі методу навчання.

Кожен урок має певну структуру, що визначає послі­довність його етапів. На кожному етапі вирішують кон­кретні завдання, що також позначається на виборі методів навчання. Так, перевірку домашнього завдання можна здійснити, вдавшись до індивідуального, ущільненого чи фронтального опитування, а для вивчення нового матеріа­лу потрібні зовсім інші методи.

Вибір методу залежить і від вікових особливостей ді­тей. Наприклад, шкільну лекцію не можна читати в мо­лодших і середніх класах, самостійну роботу з книгою практикують лише тоді, коли в учнів сформовано навички такої роботи. Значною мірою вибір методу навчання зу­мовлений навчально-матеріальною базою школи. Добре обладнані навчальні кабінети, наочні посібники дають змогу не лише використовувати методи ілюстрування, де­монстрування, проведення лабораторних, практичних та дослідних робіт, а й поєднувати ці наочні й практичні ме­тоди зі словесними.

На вибір методу навчання впливає й географічне розта­шування школи. Так, міські школи мають кращі можли­вості для використання у навчальному процесі промисло­вих об'єктів, музеїв, театрів, а в сільських школах легше організувати спостереження за природою, сільськогоспо­дарським виробництвом, дослідницьку роботу.

Обираючи метод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни видів діяльності учнів на уроці, щоб підтримувати їхню увагу, зацікавленість. Адже однома­нітність набридає, учням стає нецікаво, вони починають нудьгувати, що знижує ефективність процесу навчання.

Методи навчання залежать і від часу, відведеного на проведення уроку. Слід добирати методи, які дають змогу досягти навчальної мети якомога меншими затратами часу. На вибір методу навчання впливає й особистість педаго­га. Одні з них добре розповідають, інші вдало організовують дискусію, перетворюють урок на гру. Однак це не означає, що вчитель повинен використовувати лише ті методи, які йому найкраще вдаються. Педагогічна майстерність поля­гає в досконалому володінні всією їх сукупністю.

Важливою умовою підвищення ефективності методів навчання є їх діалогічність, тобто включення до будь-яко­го методу діалогу між педагогом і учнями. Вона активізує й сприяє розвиткові всіх особистісних функцій, забезпечує процес засвоєння знань та ін.

Тривала педагогічна практика дає вчителеві змогу, спираючись на свої теоретичні знання в галузі дидактики, використовувати залежно від обставин ефективні методи. Тільки правильний вибір і застосування методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і сформувати в них потребу в систематичній, свідомій, твор­чій навчальній праці.

Певну специфіку має використання методів навчання у зарубіжній школі. Американські вчителі використовують як традиційні (лекцію, розповідь учителя), так і активні методи (робота з первинними документами, джерелами, групова робота, дискусія, рольова гра). Обов'язковими на уроках є комп'ютери, мультимедійні засоби, відеотехніка. Учні є активними учасниками підготовки і виконання гру­пових та індивідуальних проектів.

У класах американської ніколи багато різноманітної техніки: комп'ютери, відеотехніка, мультимедійні проекто­ри тощо. Є там і холодильники, мікрохвильові печі, якими користуються на перерві вчителі й учні. Нерідко експону­ються фотографії вчителя в колі сім'ї, під час відпустки, які свідчать про певні якості його особистості.

Американські школярі не носять підручників до шко­ли, оскільки в кожному класі є їх комплект. Підручники оформлені фотографіями, малюнками, мапами, схемами і графіками. Кожна їх частина починається з окреслення навчальних цілей, завершується висновками, блоком за­питань та завдань різного рівня складності. У посібнику для вчителя в повному обсязі відтворено учнівський під­ручник, розміщено рекомендації щодо вивчення навчаль­ного матеріалу, використання матеріалу підручника. У ньому є рубрика «Розвиток критичного мислення», поси­лання на друковані, аудіо- та інтернетресурси. Вчитель має у своєму розпорядженні й інші посібники — збірки тестових завдань та варіантів перевірочних робіт, первин­ні документи тощо. У розпорядженні вчителя є комплекти настінних  карт,  навчальні тематичні  відеофільми  та СБ-диски з Ролуєг Роіпі презентаціями до тем курсу, копі­ювальна техніка.