7. Засоби навчання

Успішність процесу навчання, ефективність викорис­тання в ньому розглянутих методів навчання залежать і від матеріальних передумов, тобто від засобів навчання.

Засоби навчання – допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями.

Найістотнішим засобом навчання є слово вчителя, за допомогою якого педагог організовує засвоєння знань уч­нями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до розду­мів над ним. Важливим засобом навчання є підручник, який допомагає учневі у відновленні, повторенні та закрі­пленні знань, здобутих на уроці, виконанні домашнього завдання, повторенні пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (кар­тини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); є прями­ми об'єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); опосередко­вують зв'язок школярів із природою або виробництвом, коли безпосереднє їх вивчення неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо); сприяють уч­ням в оволодінні уміннями та навичками (прилади, інст­рументи та ін.); є символічними (знаковими) засобами (іс­торичні та географічні карти, графіки, діаграми тощо).

Необхідним чинником засвоєння знань є спеціальні тех­нічні засоби навчання (ТЗН). До них належать: дидактична техніка (кіно- і діапроектори, телевізори, відеомагнітофо-ни, електрофони), аудіовізуальні засоби, екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фо-нопосібники (грамо- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телепередачі. Аудіовідеотехніка дає змогу самостій­но створювати навчальні фільми.

При комплексному використанні аудіовізуальних за­собів навчання на уроках потрібно враховувати пізнаваль­ні закономірності навчальної діяльності учнів, їх підготов­леність до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне поєднан­ня їх з розповіддю вчителя, іншими засобами навчання.

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчите­ля з ТЗН, можливості використання різних методичних прийомів: пояснення, установка на сприймання перед де­монструванням (простеженням) окремих елементів чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесі­да) за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кад­рів, що чергується з розповіддю (поясненням); демонстру­вання (прослуховування), що супроводжується пояснен­ням (синхронним коментуванням).

У процесі підготовки до уроку з використанням ТЗН слід: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і проаналізу­вати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так і комплексу зага лом; встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного питання те­ми; визначити методи і прийоми забезпечення активної пі­знавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок. Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів.

Спеціалісти пропонують такий порядок розроблення комплексу ТЗН: вибір теми заняття — визначення засобів навчання, які необхідні для вивчення даної теми, — ство­рення навчальних посібників, яких бракує, — визначення дидактичних функцій, ролі й місця кожного навчального посібника при вивченні теми — з'ясування характеру можливої роботи учнів з кожним посібником — визначен­ня можливого способу викладу навчального матеріалу на кожному етапі вивчення теми — монтаж засобів навчання відповідно до плану заняття з урахуванням сили емоційно­го впливу на учнів.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення за­нять з усіх предметів, а також позаурочних занять у нав­чальних кабінетах, обладнаних посібниками, літерату­рою, дидактичними матеріалами, технічними засобами. Така система сприяє швидкому «проникненню» учнів у предмет, що вивчається на уроці, створює кращі можливо­сті для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми, пов'язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пере­сування в коридорах.

Ефективність технічних засобів навчання в сучасній школі підвищується у зв'язку з використанням комп'ю­терної техніки, яке спричинило розвиток нових інформа­ційних технологій навчання.

Оптимальне використання комп'ютера в навчально-вихов­ному процесі залежить від програмного забезпечення. Програ­ми, які використовують у закладах освіти, поділяють на:

1.      навчальні – спрямовують навчання залежно від на­явного рівня знань та індивідуальних здібностей учнів, а також сприяють засвоєнню нової інформації;

2.      діагностичні (тестові) – призначені для діагносту­вання, перевірки й оцінювання знань, умінь, навичок і здібностей;

3.      тренувальні – розраховані на повторення і закріп­лення пройденого матеріалу;

4.      імітаційні – представляють певний аспект реаль­ності за допомогою певної кількості параметрів для вив­чення його основних структурних, функціональних харак­теристик;

5.      моделюючі – відображають основні елементи і типи функцій, моделюють певну реальність;

6.      типу «мікросвіт» – подібні до імітаційно-моделюючих, однак вони не відображають реальність, а забезпечують створення віртуального навчального середовища;

7.      бази даних – сховища інформації з різних галузей знань, у яких за допомогою запитів на пошук знаходять необхідні відомості;

8.      інструментальні програми засобів – забезпечують виконання конкретних операцій, наприклад оброблення текстів, складання таблиць, редагування графічної інформації.

Водночас педагоги повинні враховувати, що робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано вплива­ти на зір або навіть спричинювати розлад нервової систе­ми. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко і образно висловлювати свої думки; істотно обмежує можливості усного мовлення; формуючи логіку мислення, шкодить збагаченню емоційної сфери. За авто­матизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, сповільню­ється виховання колективізму, взаємодопомоги. Здебіль­шого інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, учень нерідко відчуває, що комп'ютер розум­ніший за нього. Це згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини.

Заняття з комп'ютером сприяє розвиткові інтелекту­ального, духовного та морального потенціалу учнів, вихо­вує уміння планувати й раціонально організовувати трудо­ві операції, окреслювати цілі діяльності, формує акурат­ність, точність і обов'язковість.