19. Фізичне виховання

Компонентом усебічного гармонійного розвитку осо­бистості є фізичне виховання.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей лю­дини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Теорія і практика фізичного виховання спираються на дані фізіології, яка озброює теорію і методику фізичного виховання знаннями про закономірності розвитку організ­му людини, вплив різноманітних чинників на його функ­ціональну діяльність. На основі її даних розробляють нау­ково обґрунтовану систему фізичних вправ, спрямованих на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму.

Виховання підростаючого покоління фізично здоро­вим — важливе завдання сім'ї та школи. Однак нині практично здоровими є лише 27% дітей дошкільного ві­ку, лише 65% дітей і 60% підлітків фізично гармонійно розвинені. Значна кількість учнів старших класів за ста­ном здоров'я мають обмеження щодо вибору професії, а серед випускників шкіл не менше половини не придатні або частково придатні до військової служби.

Усе це свідчить про необхідність докорінної перебудови організації фізичного виховання школярів, зміни погля­дів на фізкультуру, фізичний стан, красу людського тіла. Йдеться про розвантаження навчальних планів і програм, скорочення інформативного навчання, збільшення кіль­кості годин для уроків фізичної культури, відмову від тра диційних форм режиму діяльності на уроці, коли діти увесь час сидять майже нерухомо, на користь їх інтенсив­ної праці, а також про перегляд концепцій і методики фіз­культурної роботи в школі. Вона повинна стати формою активного відпочинку, працювати на здоров'я, виховання і задоволення фізіологічних потреб дитини. Важливість фізкультури здорового способу життя має підкреслювати своєю поведінкою вчитель.

Зміст фізичного виховання школярів визначається навчальною програмою з предмета та програмами секцій і гуртків. Програмою передбачено: а) засвоєння теоретич­них відомостей (знання із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійного виконання фізичних вправ). Теоретичний матеріал пові­домляють на вступних заняттях і в системі навчально-тре­нувальної роботи на уроці у зв'язку з виконуваними впра­вами; б) гімнастичні вправи, що сприяють загальному фі­зичному розвиткові учнів (шикування і перешикування, стройові вправи, вправи, спрямовані на загальний розви­ток дитини, на формування правильної постави, акроба­тичні вправи, танцювальні вправи, лазіння і перелізання, вправи з рівноваги, вправи в висах і упорах, опорні стриб­ки); в) легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на відстань); г) рухливі ігри, розрахова­ні на розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання колективізму і дисциплінованості; ґ) спор­тивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол); д) лижна підго­товка (оволодіння основними прийомами техніки пересу­вання на лижах, розвиток рухових якостей); є) кросова і ковзанярська підготовка; є) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом, а також пірнання і прийоми рятування тих, хто тоне).

Складність реалізації програми полягає в тому, що на одному уроці доводиться опановувати елементи кількох розділів. Це утруднює планування навчального матеріалу на семестр і на кожний урок.

Зміст фізичного виховання у школі підібрано з таким розрахунком, щоб забезпечити:

1) зміцнення здоров'я і загартування організму школя­рів, сприяння їх фізичному розвитку та підвищенню пра­цездатності. Становлення і розвиток основних функцій ор­ганізму, що відбувається в шкільні роки, потребує вико­ристання всіх чинників, які позитивно впливають на цей процес. Піклування про здоров'я школярів є головним зав­данням кожного вчителя на кожному навчальному занятті;

2)  формування та вдосконалення рухових навичок і вмінь та повідомлення пов'язаних з ними знань. Метою фі­зичного виховання є формування життєво важливих нави­чок і вмінь у природних видах рухів: бігу, стрибках, ходін­ні на лижах, плаванні. Для цього потрібні знання про спо­соби і правила виконання рухових дій, які учні здобувають під час пояснень і демонстрування;

3)  розвиток основних рухових якостей. Для виконання багатьох дій людині необхідні сила — здатність долати зов­нішній опір або протидіяти йому за рахунок мускульних зусиль; швидкість — здатність виконувати рухи за міні­мальний період часу; витривалість — здатність викону­вати певну роботу тривалий час; гнучкість — здатність виконувати рухи з великою амплітудою; спритність — здатність швидко засвоювати нові рухи й успішно діяти в умовах, що змінюються. Ці рухові якості розвиваються й виявляються в тісному взаємозв'язку;

4)  формування звички та стійкого інтересу до система­тичних занять фізичними вправами. Позитивний вплив фізичних вправ можливий лише за умови їх систематично­го виконання, що переростає у звичку і потребу. Для вихо­вання такої потреби необхідно пробудити в дитини інтерес до вправ, підбирати цікаві вправи, вчасно заохотити учня до їх виконання. Змістовне дозвілля сприяє активному відпочинку і духовному вдосконаленню школярів. Форму­ванню звички до занять фізичними вправами сприяють правильний режим дня і тижня, здорове харчування, дос­татній за часом сон. Неприпустиме вживання алкоголю, нікотину, наркотиків;

5) виховання гігієнічних навичок, формування знань про фізичні вправи та загартування. Гігієнічну освіту учні здобувають під час вивчення різних предметів, зокрема біології. Вони дізнаються про режим дня, гігієну харчування, сну та ін. У процесі занять фізичними вправами учні засвоюють правила їх застосування, дізнаються про вплив вправ на організм, про гігієнічні вимоги до загартування, оволодівають прийомами самоконтролю за своєю працездатністю, втомлюваністю, пульсом, загальним самопочуттям.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти фізичне виховання як невід'ємна складова освіти має за­безпечити набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнен­ня, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності і тривалої творчої ак­тивності.

У фізичному вихованні використовують фізичні впра­ви, природні та гігієнічні чинники.

Фізичними вправами є рухові дії, спеціально організо­вані й свідомо виконувані відповідно до закономірностей і завдань фізичного виховання. До них належать гімнасти­ка, ігри,туризм,спорт:

—гімнастика як спеціальний вид фізичного вдоскона­лення охоплює найрізноманітніші вправи: стройові та порядкові (навчання раціональних способів шикувань, перешикувань та пересувань з метою виховання навичок колективних дій); загальнорозвиваючі (передбачають роз­виток як окремих частин тіла, так і всього організму); вільні вправи (удосконалення координації рухів, вироб­лення чуття ритму, краси рухів); прикладні як засіб все­бічного розвитку особистості (біг, стрибки, метання та ін.); гімнастичні — вправи на різних спеціальних приладах (акробатичні, що розвивають силу, спритність, уміння орі­єнтуватися в просторі; вправи художньої гімнастики як засіб фізичного та естетичного виховання);

—ігри, задовольняючи природний потяг дітей і підліт­ків до рухової активності, збуджують колективні пережи­вання, вселяють радість від спільних зусиль, сприяють зміцненню товариськості й дружби. У початкових класах проводять переважно рухливі ігри, в середніх і старших — спортивні;

 

—   туризм охоплює прогулянки, екскурсії, походи і мандрівки, які організовують для ознайомлення учнів з рідним краєм, природою, історичними та культурними пам'ятками. У таких заходах учні фізично загартовують­ся, вчаться бути витривалішими, набувають прикладних навичок орієнтування і руху в ускладненій обстановці, досвіду колективного життя і діяльності, засвоюють нор­ми відповідального ставлення до природи;

—   спорт, на відміну від фізичної культури, завжди пов'язаний з досягненням максимальних результатів в ок­ремих видах фізичних вправ. Для виявлення спортивно-технічних результатів проводять змагання. У спортивній боротьбі учні долають значні фізичні та нервові наванта­ження, виявляють і розвивають рухові й морально-вольові якості.

Природні чинники (сонце, повітря, вода), діючи спіль­но з фізичними вправами, посилюють їх оздоровчий вплив на учнів.

Гігієнічні чинники охоплюють гігієнічне забезпечення фізкультурних занять, раціональний режим навчальної праці, відпочинку, харчування, сну та ін. Для результа­тивних занять фізкультурою певним гігієнічним вимогам мають відповідати спортивні зали, рекреаційні приміщен­ня, спортивне та інше обладнання. Цими нормами регла­ментований і режим дня школяра, який диференціюється залежно від стану здоров'я, рівня працездатності, конкрет­них умов життя та індивідуальних особливостей учнів. Обов'язковими для всіх учнів мають бути ранкова гімнас­тика, туалет, навчальні заняття в школі, обід, післяобідній відпочинок, виконання домашніх завдань, перебування на свіжому повітрі, спорт, заняття за інтересами, вечеря, ве­чірня прогулянка, підготовка до сну.

На заняттях фізичною культурою застосовують такі способи виконання вправ: фронтальний — одночасне ви­конання вправ усіма учнями. Його використовують під час навчання шикувань і перешикувань, загальнорозви-вальних вправ без предметів і з предметами, ходьби, бігу, танцювальних вправ, пересувань на лижах та ін.; потоко­вий — учні виконують вправу один за одним по черзі, тоб­то потоком. Потоків може бути кілька. Цей спосіб вико­ристовують при виконанні стрибків у довжину, висоту, вправ з рівноваги, акробатичних, лазіння, спусків і підйо­мів на лижах; змінний — учнів ділять на зміни, які по чер­зі виконують вправи. Використовують при виконанні ла­зіння, метань на відстань, акробатичних вправ, бігу на швидкість; груповий — передбачає поділ учнів на класи, групи, кожна з яких виконує окрему вправу. Через визна­чений час групи міняються місцями з таким розрахунком, щоб кожна з них виконала всі вправи; індивідуальний — застосовують при виконанні учнями вправ на оцінку; коло­вий — невеликі групи учнів виконують певну кількість різних вправ, послідовно переходячи по колу від одного спеціально підготовленого місця для виконання певної вправи до іншого. Коловим способом виконують вправи, які учні вже добре засвоїли.

Фізичному розвиткові школярів сприяють різноманіт­ні форми позаурочної фізкультурно-спортивної діяльнос­ті. Найпоширенішими з них є:

—  гімнастика перед уроками, покликана забезпечити самоорганізацію учнів на початку навчального дня, запобі­гання викривленню постави, підвищення працездатності упродовж дня, загартування організму;

—  фізкультурні хвилинки і паузи для зняття втоми. Для виконання вправ учні виходять із-за парт, ослаблю­ють комірці та ремінці. Вправи проводять в 1—8 класах на кожному уроці після 20—30-хвилинної роботи протягом 2,5—3 хв. Діти виконують 3—4 вправи з 6—8-разовим пов­торенням. Фізкультурні паузи практикують також у гру­пах подовженого дня і вдома з учнями середніх і старших класів протягом 10—15 хв. кожні 50—60 хв. навчальної праці. На таких «хвилинках» доцільно опрацьовувати до­машні завдання з фізичної культури;

—  позаурочні заняття (гуртки та секції), завдання яких — створення умов для прищеплення учням звички до систематичних занять, сприяння запровадженню фізичної культури в побут. На позаурочних заняттях закріплюють­ся й удосконалюються здобуті на уроках знання, практич­ні вміння та навички. Участь учнів у позаурочних занят­тях є добровільною;

—  година здоров'я. У багатьох школах її проводять щодня після 2-го або 3-го уроку тривалістю 45 хв. Час для неї вивільняють за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хв. Вправи виконують переважно на свіжо­му повітрі (учні займаються в спортивній формі). Вчителі можуть виконувати вправи разом з учнями або окремою групою;

—  масові змагання, спортивні свята передбачають чіт­ку організацію, дотримання певних ритуалів. Усе це забез­печує єдність фізичного, морального, естетичного вихо­вання школярів.

У сучасної молоді набули популярності різні єдино­борства (козацькі, східні), які сприяють загартуванню юнаків, виховують спритність, витривалість.

На системний підхід у фізичному вихованні молоді орі­єнтує комплексна програма «Фізичне виховання — здо­ров'я нації», в якій фізичне виховання в навчально-вихов­ній сфері розглядається як складова частина загальної сис­теми освіти, покликана забезпечити розвиток фізичного і морального здоров'я, розумову та психологічну підготовку людини до активного життя й професійної діяльності.

Активізації фізичного виховання школярів, прилучен­ню їх до спорту, високих досягнень сприяє запровадження у школах уроку футболу, а також робота Федерації футбо­лу, Міністерства освіти і науки України щодо організацій­ного, матеріально-технічного забезпечення занять юних футболістів.

Усі чемпіони і рекордсмени свого часу навчалися у шко­лі, відвідують її і майбутні чемпіони. У їхніх досягненнях теж є заслуга школи, та головне завдання її у фізичному ви­хованні — готувати здорову, гармонійно розвинену молодь.